Школа під бомбами: історія харківського ліцею №62 та його незламного директора
Війна змінила життя мільйонів українців. Але є ті, хто, попри обстріли та небезпеку, залишився на своєму місці — у своїй школі. Директор ліцею №62 Олександр Гряник не просто керівник, він — частина історії цього навчального закладу, історії, що триває навіть серед руїн.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Прилетів снаряд, я покажу вам, у 21 кабінет. І як кажуть, по іронії долі це був кабінет російської мови та літератури.
Олександр Гряник – директор ліцею, що у мікрорайоні Пятихатки, розказує, як навесні 2022 року було знищено одну з будівель навчального закладу. 8 квітня 2022 року пять ворожих авіабомб та два снаряди знищили один з корпусів ліцею, де раніше навчалися діти старших класів. Сьогодні від одного з кабінетів залишилися лише уламки, розкидані зошити.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Це таке особливо місце в житті нашого ліцею, бо саме тут відбувалися найголовніші події нашого життя. Тут, у вестибюлі школи, щопонеділка збиралася вся школа на лінійку, де підводились підсумки життя за тиждень і плани нашого шкільного життя. Саме тут лунав щопонеділка у виконанні всієї школи гімн України. На превеликий жаль, саме сюди потрапила одна з бомб, з пяти бомб, які прилетіли.
Олександр Григорович веде нас крізь уламки туди, де колись вирувало шкільне життя. Сьогодні тут панує моторошна тиша.
Серед бетонних завалів — дитячі речі, що залишилися у роздягальні: куртки, рюкзаки, взуття. Вони ніби досі чекають на своїх власників.
Пробитий дах, розтрощені стіни, уламки будівлі — це все, що залишилося від колишніх буднів. Про теплі спогади сьогодні нагадують лише фотографії, які дивом вціліли.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
У вестибюлі школи тут були стенди «Шкільне життя». На одному зі стендів ось ви бачите фотографії, це, можна сказати, така фішечка нашої школи, нас називали танцюючою школою міста Харкова, це наші конкурси вальсу, тут мистецтво наших дітей.
Для Олександра Григоровича 24 лютого — не лише день початку війни. Саме цього дня, 1977 року, він уперше прийшов на роботу до цієї школи. Відтоді не змінював її жодного разу. Навчав не одне покоління учнів і ніколи не залишав освітній дім.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Мій педагогічний шлях розпочався 24 лютого 1977 року, я студентом прийшов до Харківської спеціалізованої школи №62 і по сьогоднішній день працюю саме тут. До 1991 року я працював вчителем історії та особливо важливо, підкреслюю, класним керівником. Я за своє шкільне життя випустив чотири класи, як класний керівник. З 1991 року до 1998-го я працював заступником директора з виховної роботи, а з 28 серпня 1998 року по сьогоднішній день я директор ліцею №62.
За майже півстоліття шкільного життя Олександр Григорович бачив чимало — і успіхи, і виклики, і зміни епох. Але війна стала випробуванням, до якого неможливо бути готовим. Попри небезпеку, близькість кордону та постійні обстріли, він залишився поруч зі школою, з колегами, з мешканцями Пятихаток. Бо знав, саме тут його місце, саме тут він потрібен найбільше.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Я керівник, це не просто моя школа, якою я керую, це моє життя, тим більше, що тут залишалися люди, і в тому числі й діти. Ну, як кажуть наші діти, Пятихатки – це північний форпост Харкова. І от ви знаєте, це відчуття, що ми на передньому краю, що поруч лінія фронту вона не покидала і не покидає по сьогоднішній день.
І від цього, це не те, що бажання, завдання, поставлене перед собою, а це абсолютно природно, що ми ті, хто тут залишився з першого дня, війни й по сьогоднішній день, це природно, це наша школа, це наше місто, це наша країна і де нам бути, як не тут. А потім ще дуже важливо, що поруч з нами були люди, які потребували допомоги вже в той день, 24 лютого, це наші діти та найстаріші мешканці цього мікрорайону Пятихатки.
З початком повномасштабного вторгнення уроки довелося призупинити, але життя ліцею продовжувалося. У корпусі початкової школи вже з перших годин війни почали збиратися мешканці Пятихаток — шукаючи безпеки та підтримки. І наразі у вцілілому одному з корпусів ліцею працює пункт незламності та гарячого харчування. І хоча завдання директора за ці роки змінилося — замість щоденної організації навчального процесу він взяв на себе турботу про людей. Бо школа — це більше, ніж уроки. Це — життя.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Сьогодні це завдання зберегти от школу, ну, як живий організм. Я страшенно вдячний тим педагогам, які залишилися тут, у місті, залишилися поруч тут в Пятихатках, це справжні берегині нашого життя. І оті діти, яких ми бачимо, зустрічаємо щодня, які заходять до будівлі, тієї будівлі школи, яка збереглася, це найцінніше у нашому житті. І звичайно, ми готуємося, ми впевнені, що це буде, обов’язково буде, коли ми запрацюємо на повну, бо ми жили до війни.
Навчання в ліцеї нині триває дистанційно. Але вже з вересня частина дітей повернеться до очного формату — у безпечних умовах метрошколи. Підтримка освітньої сфери в Харкові залишається одним із пріоритетів міської влади.
ОЛЕКСАНДР ГРЯНИК ДИРЕКТОР ХАРКІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ №62
Ці тяжкі три роки враження таке, що Ігор Олександрович живе потребами дітей і потребами освіти тому, що ми його дуже часто бачимо і на заходах, повязаних з освітою і у нас у селищі Пятихатки, ще на початку, мер тут був з усіма службами, тоді ще був винесений вердикт, що наша зруйнована 8 квітня 2022 року школа, основний її корпус, що вони будуть відновлені. Знаючи, як працює наше керівництво нашого міста, в цьому впевнені всі харківяни, ми точно знаємо, що школа буде відновлена.