Бібліотекар із Харкова будує інженерні загородження для оборони фронту

До повномасштабної війни він працював у бібліотеці, а тепер у складі 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ допомагає облаштовувати оборонні рубежі на Харківщині. Боєць із позивним «Поет» розповів про роботу з колючим дротом, нічні виходи та захист позицій.

Як повідомляє РЕДПОСТ, боєць 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України, якого побратими іноді називають Поетом, до війни працював у бібліотеці. Сьогодні він займається облаштуванням інженерних загороджень у районі відповідальності тактичної групи «Слобода».

Чоловік розповідає, що до мобілізації мав звичайну цивільну роботу – працював серед книжок, а згодом на складі. Тепер його щоденна робота пов’язана з колючим дротом, стовпчиками та облаштуванням оборонних ліній.

– Ми кілометри не рахуємо. Важлива кількість готових “ниток”. Буває, за пів дня робимо п’ять рядів дроту. Один такий проліт – це метрів тридцять. Начебто небагато, але коли це все робиться руками і під загрозою удару – кожен метр відчувається інакше, – розповідає військовий.

За його словами, робота з дротом потребує великої фізичної витривалості та уважності. Особливо важко вкопувати стовпчики у твердий ґрунт. Крім того, постійно існує загроза ворожих ударів.

– Сам дріт – гострий як лезо. Тому рукавички тут – це святе, без них руки за хвилину будуть порізані до кісток. А ще лопатка, кусачки і міцні нерви. Іноді щось зверху збивають просто над тобою, але, слава Богу, поки не влучало, – каже боєць.

Військовий зазначає, що іноді доводиться працювати у темряві або в умовах поганої видимості, коли не можна використовувати навіть ліхтарі.

Окремо боєць розповів про ефективність загороджень типу «Єгоза» та «путанка». За його словами, такі перешкоди можуть суттєво сповільнити штурмові групи та дати перевагу українським захисникам.

– Коли окупант йде на штурм і влітає в “Єгозу”, він заплутується миттєво. Спробує перелізти або проскочити – стає інвалідом за секунди, вона ріже все. А є ще “путанка”. Якщо ти біжиш і влітаєш у неї – можеш переламати собі кістки під власною вагою, – пояснює військовий.

Після важких змін чоловік намагається відновлюватися чаєм, кавою та читанням книжок – звичка, яка залишилася ще з бібліотечних часів.

– Наше військо. Люди. Жодні загородження не допоможуть, якщо за ними не стоятиме наш солдат. Це і є наша оборона, – наголошує боєць.

Він додав, що добровільно долучився до Нацгвардії, адже є харків’янином і вважає своїм обов’язком захищати рідне місто.

– Це мій дім, і я його захищаю як умію – лопатою, кусачками й дротом, – підсумував військовий.