Метаморфози Лукашенка: зміна ставлення до України

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, який ще нещодавно погрожував Україні та країнам Балтії, заговорив по-іншому. Мовляв, Білорусь дуже вразлива до можливих атак з боку України, та й втягування Білорусі у війну ніхто не хоче.

Чому ж він раптом так різко змінив своє ставлення до України? Причин декілька.

Перша з них - російська економіка йде на дно й тягне туди ж білоруську. У І кварталі 2026 року сповільнення російської економіки вже негативно вплинуло на білоруське виробництво та експорт, понад 2/3 якого завязано на російський ринок. Російські партнери не можуть справно платити за білоруську продукцію, вимагають знижок, відтермінувань оплати тощо.

З огляду на перше, друга причина - необхідність диверсифікації зовнішньої торгівлі та логістики. Після втрати доступу до балтійських та українських маршрутів Білорусь практично повністю залежить від російської транспортної інфраструктури. Через російські порти йде експорт калійних добрив, нафтопродуктів, значної частини промислової продукції. Росія прямо або опосередковано контролює логістику до 90% білоруського експорту. Це означає, що Москва має потужний важіль впливу на Мінськ.

Третя причина логічно витікає з двох перших. Мінську конче необхідно поновити експортні потоки, передусім, калійних добрив через Балтію та Україну. Наскільки це важливо можна судити по тому, що Лукашенко умовив адміністрацію США просити Київ та балтійські столиці розблокувати традиційні експортні маршрути для білоруських міндобрив, які також потрібні і Трампу для підняття популярності в середовищі американських фермерів незадовго до проміжних виборів в листопаді.

Ну, і нарешті ще одна важлива причина - це врахування інтересів Китаю, якому важливо, щоб гілка "Одного поясу, одного шляху" через Росію та Білорусь до Європи справно функціонувала.

Мається на увазі контейнерний трафік китайської продукції в Європу. Якщо раптом "Бульбофюрер" вирішить вступити у війну проти України на боці кремлівського фюрера, то це, при нинішніх технологічних можливостях ЗСУ уражати російську логістику, означатиме логістичну катастрофу для трансбілоруського маршруту контейнерних перевезень з Китаю. А це Пекіну зовсім не потрібно.

Варто звернути увагу на візит віце-президента КНР Хань Чжена до Білорусі 6–8 червня 2026 року. Він передав Лукашенку особисте вітання від Сі та підтвердив підтримку Китаєм білоруського суверенітету, безпеки та розвитку. Окремо наголошувалося на реалізації домовленостей між Сі Цзіньпіном і Лукашенком та розвитку проєктів у межах "Поясу і шляху".

У китайській системі влади віце-президент використовується для передачі особливо важливих політичних сигналів. Тому можна припустити, що Пекін прагнув підтвердити, що Білорусь залишається важливим елементом китайської політики в Європі та ключовою ланкою сухопутного маршруту "Поясу і шляху", але при цьому має вести себе належним чином.

Ну, і насамкінець - не слід ігнорувати факт переорієнтації Києва на білоруську опозицію. Це, звісно, викликає у Лукашенка негативну реакцію й побоювання, як би він цього не приховував.