50 років на сцені: харківський театр дітей "Тимур" відзначив ювілей

Харківський театр дітей «Тимур» відзначив своє 50-річчя. Нині театр носить ім’я Василя Сідіна — засновника та багаторічного керівника. Він запрошував майбутніх акторів просто з вулиці й казав, що передусім хоче навчити дітей бути людьми. Сьогодні тимурівці продовжують його традиції: не лише ставлять вистави, а й допомагають тим, хто цього найбільше потребує, зокрема військовим.

АНТОН ЖИЛЯКОВ КЕРІВНИК ТЕАТРУ ДІТЕЙ «ТИМУР» ІМЕНІ В. СІДІНА
Мені здається, необхідність у подібних колективах зараз зросла, бо не кожна дитина може дозволити собі ходити до школи, спілкуватися зі своїми однолітками або займатися з ними якоюсь спільною справою.

МИРОН АКТОР ТЕАТРУ «ТИМУР»
Мене привела подружка до театру. Вона дуже довго ходила сюди й казала: «Приходь до театру». Ну, я й вирішив прийти.
Мені подобаються репетиції та сама гра у виставах.
Усі діти в театрі — мої друзі.

МАКСИМ АКТОР ТЕАТРУ «ТИМУР»
Я граюся з друзями й виконую важливі ролі. Мені це дуже подобається.
Я граю Маленького принца, і ця роль мені подобається, бо це ж Маленький принц — він не може не подобатися.

На святкування ювілею театру завітали представники Адміністрації Основ’янського району Харкова та Департаменту культури міської ради. Вони нагородили грамотами керівництво театру та відзначили важливість його роботи не лише для глядачів, а й для самих акторів.

ГАННА ГОЛОВЧАНСЬКА ГОЛОВА АДМІНІСТРАЦІЇ ОСНОВ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ХМР
Я думаю, що ми всі хочемо… Давайте, тут же відбуваються дива на сцені, тож побажаймо, щоб сьогодні я зі сцени сказала — і сталося диво: щоб наступна прем’єра театру «Тимур» відбулася вже в мирній країні, у мирному Харкові та на великій сцені нашого палацу.

ТЕТЯНА МАРАХОВСЬКА В. О. ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ КУЛЬТУРИ ХМР
Я хочу подякувати всім, хто долучився до золотого ювілею театру: усім режисерам, керівникам, викладачам, батькам і всім поколінням тимурівців, бо саме ви творите історію театру.

АНТОН ЖИЛЯКОВ КЕРІВНИК ТЕАТРУ ДІТЕЙ «ТИМУР» ІМЕНІ В. СІДІНА
Нехай у бомбосховищі, нехай із певним ризиком, але якщо ми вже всі тут залишаємося в Харкові, то маємо зберегти те, заради чого ми тут перебуваємо. Ми маємо зберегти свою душу, своє серце і якось разом намагатися радіти.
Найбільша наша гордість за всі ці роки — те, що ми не підвели свого засновника. І я певен, що він радіє тому, що бачить, як усе відбувається в його театрі.