Збирався на риболовлю, а потрапив на війну: історія нацгвардійця на позивний Кастет
Військовослужбовець 5 Слобожанської бригади «Скіф» Костянтин, позивний «Кастет», розповів, як несподівано для себе опинився на фронті замість поїздки на риболовлю та про свій бойовий шлях від Північної Салтівки до Запорізького напрямку.
Як повідомляє РЕДПОСТ з посиланням на 5 Слобожанську бригаду «Скіф» НГУ, Костянтин, відомий під позивним «Кастет», військовослужбовець 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України, спочатку планував виїхати за кордон, аби захистити родину від війни. Проте обставини змінили його плани: замість поїздки на заробітки він почав шукати працюючі військкомати і опинився на фронті.
Про початок повномасштабної війни Костянтин дізнався дорогою на риболовлю: через його рідне селище на Харків летіли російські ракети. Разом із друзями він повернувся додому. Щоб не тривожити дружину, сказав, що збирається до Польщі, де раніше працював. «Передчуття було, що зайдуть… Я не думав, що все буде так. Коли йшов, взяв наплічник, залишив документи дружині, забрав лише військовий квиток і закордонний паспорт. Жінка повірила, батько одразу все зрозумів», – згадує Костянтин.
Серце гвардійця боліло за рідних, які опинилися в окупації, а він тим часом почав службу у Національній гвардії. Перші бої відбулися на великому житловому масиві Північна Салтівка у Харкові. Згодом Костянтин із побратимами штурмував позиції противника на Запорізькому напрямку, у районі Роботиного, де отримав тяжке поранення: його БТР підірвався на протитанковій міні.
«Я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, механік-водій кричав – у нього ногу майже відірвало. Я теж нічого не відчував у ногах. Люки були відкриті, у БТРі задимленість. Ми вибралися, зайняли позицію і почали відстрілюватися. Нам пощастило, що була висока трава – ворог нас загубив», – коротко описує той бій «Кастет».
Після шпиталю Костянтин до свого штурмового підрозділу вже не повернувся через наслідки поранення. Зараз він служить на Південно-Слобожанському напрямку і цінує кожну можливість навідати родину та зустрітися з побратимами, з якими розпочинав службу.
У побуті він допомагає дружині по господарству, ремонтує дім і дбає про родину. «Додому, коли приїжджаєш, ніколи повністю не можна. То дошка відпала, то шиферина. Свати, батько, син допомагають. Часто жартую – вони питають: "Додому їдеш?" – відповідаю: "Ні, там змушують працювати"», – розповідає «Кастет».
Побратими цінують його за врівноваженість, надійність і гумор навіть у найскладніших ситуаціях. «Мені запам’ятався тим, що прийшов на позицію у домашньому одязі. Пішки йшли захищати Батьківщину. На таких, як він, і тримається Україна», – пригадує перший день війни його побратим «Хома».
Незважаючи на біль у нозі та труднощі служби, Костянтин головне прагне, щоб війна не зачепила його сина. У рідному селищі на нього чекає дворічна онука, і він цінує кожну мить, проведену з родиною.