Війна в Ірані досі не рятує економіку РФ: Кремль втратить половину нафтових доходів
Стрімке зростання світових цін на нафту, які від початку війни на Близькому Сході додали 40%, поки що не рятують російську економіку. Згідно з розрахунками Reuters, доходи федерального бюджету РФ від податків на нафту і газ у березні можуть скоротитися на 52% – до 520 млрд рублів (приблизно 6,4 млрд дол.) порівняно з аналогічним місяцем 2025 року.
Це пов’язано з тим, що бюджетні надходження розраховуються із запізненням – на основі даних за попередній місяць. І поки що Кремль отримує гроші за попередніми цінами.
За підсумками січня–березня 2026 року нафтогазові доходи Кремля, за оцінками видання, становитимуть 1,34 трлн рублів – проти 2,64 трлн рублів за аналогічний період 2025 року.
Зазначається, що розрахунки Reuters базуються на даних про видобуток нафти і газу, переробку, а також постачання на внутрішній і зовнішні ринки.
Загалом, у федеральному бюджеті РФ на 2026 рік закладено 8,918 трлн рублів доходів від продажу нафти і газу. Загальні доходи бюджету прогнозуються на рівні 40,283 трлн рублів.
За підсумками ж 2025 року нафтогазові доходи Кремля скоротилися на 24% – до 8,48 трлн рублів, що стало найнижчим показником із 2020 року.
Доходи від нафти і газу формують близько чверті федерального бюджету Росії і є ключовими для фінансування військових витрат Москви у війні проти України.
Бойові дії на Близькому Сході й перебої з постачанням через Ормузьку протоку спричинили стрибок цін на нафту – вони час від часу піднімаються вище 100 доларів за барель.
16 березня ціна на російську нафту марки Urals, що постачається до Індії, сягнула чотирирічного рекорду після того, як США розширили дозвіл на купівлю московського "чорного золота". Це найвища ціна на російську сировину з того часу, як Росія перенаправила експорт нафти до Індії після вторгнення в Україну на початку 2022 року.
18 березня ціни на нафту впали після зростання за підсумком попередньої торгової сесії. Котирування пішли донизу після того, як Ірак підписав угоду про відновлення експорту нафти через Туреччину, що дозволяє оминути Ормузьку протоку, а також у зв’язку з активізацією зусиль США, спрямованих на примусове відкриття протоки.