Кінець роману: Ердоган зраджує Путіна з Україною, - The New York Times

Партнерство між президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом і російським лідером Володимиром Путіним, яке сформувалося на тлі війни в Сирії близько десяти років тому, нині переживає період занепаду. Про це у колонці для The New York Times пише старша наукова співробітниця Middle East Institute Гонюль Тол.

На її думку, на зміну колишньому турецько-російському зближенню приходить нова реальність, у якій Анкара допомагає Україні зміцнювати свої позиції в регіоні, де раніше значний вплив мала Москва.

Авторка нагадує, що під час сирійської війни Москва та Анкара підтримували протилежні сторони конфлікту: Туреччина допомагала повстанцям, які прагнули повалити режим Башара Асада, тоді як Росія підтримувала сирійського диктатора.

Попри це, сторони змогли виробити модель співіснування, яка дозволяла кожній із них реалізовувати власні інтереси. Зокрема, у 2016 році Туреччина змогла провести військову операцію на півночі Сирії завдяки тому, що Росія контролювала сирійський повітряний простір і не перешкоджала цьому.

Баланс сил змінився

Як зазначає Тол, спочатку Ердоган був молодшим партнером у відносинах із Кремлем, однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація почала змінюватися. Через міжнародну ізоляцію Москва дедалі більше залежала від Туреччини, яка не приєдналася до західних санкцій. У результаті Анкара стала важливим центром для російської торгівлі, інвестицій та енергетичних потоків, отримавши додаткові важелі впливу на Кремль.

Ключовою подією, яка змінила характер турецько-російських відносин, авторка називає усунення Башара Асада наприкінці 2024 року. Росія, зосереджена на війні проти України, не змогла врятувати свого союзника. Натомість Москва була змушена шукати контакти з новим сирійським керівництвом, тоді як Туреччина, яка роками підтримувала опозицію, значно посилила свої позиції.

"Для Туреччини це великий момент – можливість переосмислити свою роль як ключового союзника НАТО, перебалансувати відносини з Росією та допомогти Україні налагоджувати нові зв’язки на Близькому Сході", - пише аналітикиня.

У статті нагадується, що у квітні президент України Володимир Зеленський відвідав Сирію, де провів переговори з тимчасовим керівником країни Ахмедом аш-Шараа та главою турецького МЗС. Серед тем були військова та енергетична співпраця.

Окрім Сирії, Київ також розвиває контакти з країнами Перської затоки. Після атак Ірану із застосуванням дронів Shahed Україна почала ділитися власним досвідом протидії таким загрозам із Катаром, Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами.

На думку Гонюль Тол, підтримка України з боку Туреччини демонструє послаблення позицій Росії на міжнародній арені.

"Очевидно, що Анкара більше не намагається балансувати між Москвою та НАТО, а схиляється проти пана Путіна", - пише авторка, наголошуєчи, що головним вигодонабувачем цієї ситуації є Україна.

Якщо в часи СРСР Кремль використовував в ролі своїх рупорів всесвітньо відомих письменників, художників та філософів, то сьогодні головними друзями Москви на Заході стали політичні радикали-аутсайдери та інфлюенсери з кримінальним бекграундом.

Також ми розповідали, що навіть найпалкіші прихильники війни проти України почали сумніватися у здатності Росії не лише перемогти, а взагалі зберегти власну цілісність. Такі сумніви зокрема декларує ідеолог концепції "руского міра" Олександр Дугін.