Пройшов Серебрянський ліс, Кліщіївку та Вовчанськ: історія бійця на позивний Веселий
Доброволець 5 Слобожанської бригади «Скіф» пройшов найгарячіші ділянки фронту, пережив поранення, оточення та важкі бої. Попри все, він продовжує службу заради однієї мети – не допустити ворога до українських міст.
Понад три роки військовослужбовець на позивний Веселий захищає Україну у складі батальйону оперативного призначення 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України. До війська він долучився добровольцем у 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
За цей час боєць пройшов через найважчі напрямки фронту – Серебрянський ліс, Кліщіївку, Вовчанськ та Куп’янщину.
Свій бойовий шлях він розпочав на Харківщині, а вже на початку 2023 року опинився у Серебрянському лісі.
> «Там отримав перший серйозний бойовий досвід і перше поранення. Нашим основним завданням було не допустити просування противника. Відбивали штурми, тримали позиції, а коли потрібно було – й самі йшли вперед», – згадує військовослужбовець.
Найважчими боями Веселий називає бої поблизу Кліщіївки.
«Там було дуже важко. Постійно працювали дрони, авіація, артилерія. Нас штурмували, ми були двічі в оточенні, але змогли вийти», – розповідає він.
За словами гвардійця, сучасна війна кардинально змінилася і дедалі більше залежить від безпілотників.
«Зараз це війна дронів. Їх дуже багато. Зайвий раз не висунешся, бо одразу можуть помітити. Постійно прислухаєшся, спостерігаєш, контролюєш обстановку», – каже військовий.
На одній із позицій у підрозділу жив рудий кіт, який став справжнім талісманом для бійців.
«Хотів забрати його додому після ротації. Але після одного з обстрілів він зник. Досі шкода того рудого котика», – говорить Веселий.
Запам’яталася військовому і операція у Вовчанську, під час якої групі гвардійців довелося перепливати річку взимку, щоб допомогти суміжному підрозділу.
«Ми заходили невеликими групами. Довелося перепливати річку взимку – у спорядженні, зі зброєю. Було непросто, але завдання виконали», – згадує боєць.
Водночас найважчими випробуваннями на фронті він називає не лише бої.
«Найстрашніше – це гази та нестача води. Бувало, що доводилося довго перебувати в засобах захисту. А без води дуже важко. Одного разу ми кілька діб тримали позицію практично з мінімальними запасами. Тоді особливо розумієш цінність найпростіших речей», – говорить військовий.
Найбільшою підтримкою для Веселого залишається родина, а головна мотивація – захистити рідну країну.
«Щоб вони сюди не зайшли. Щоб у нас було тихо. Щоб ця війна якнайшвидше закінчилася», – каже боєць.