Європу накриє "солодка" криза: чи вистачить цукру українцям і що буде з цінами, - експертка

Минулого року Україна зібрала рекордний врожай цукрових буряків. Проте собівартість виробництва солодкого піску невпинно зростає – в тому числі і через паливну кризу. А перевиробництво цукру – як всередині країни, так і по всьому світу – тисне на ціни. Як наслідок, українські цукровики стверджують, що вже кілька сезонів поспіль вимушені працювати в збиток.

Тим часом вже у 2026 році у світі та передусім Європі прогнозують значне скорочення виробництва цукру через кліматичні фактори.

Як вплинула погода на врожайність цукрового буряку та яким буде загальний врожай цього року в Україні?

Ще рано говорити про те, яким буде врожай, тому що до збиральної кампанії ще далеко. Вона почнеться цьогоріч пізніше, тижні на два орієнтовно, через погодні складності – приморозки під час посівної. Відповідно, багато чого може змінитися.

Серпень – важливий місяць для цукрового буряку. Але однозначно те, що ми не зможемо повторити успіхи попереднього сезону. Минулого сезону ми мали рекордні для України врожаї. Цього року ми вже розуміємо, що це не повториться.

Щодо скорочення посівів цукрового буряку. За нашою інформацією, було посіяно 162 тисячі гектарів цукрового буряку. До серпня залишилось 159 тисяч гектарів – тобто 3 тисячі було втрачено в результаті негоди. Десь вимило, десь видуло і так далі.

Стан цукрових буряків не найкращий. Але серпень може багато чого змінити.

Тобто не найкращий стан по якості?

Так, по якості і по врожайності ми не будемо мати рекордів. Відповідно, попередній наш прогноз по виробництву був 1 млн 200 тонн цукру. Але я думаю, що він буде скорочений на 100 або 200 тисяч тонн.

У світі прогнозують дефіцит цукру в першому півріччі наступного року, найбільше всього – в Європі. Чи відкриваються додаткові можливості для українського експорту?

Ми б дуже хотіли, щоб такі можливості відкрилися, але натомість ми поки маємо 100 тисяч квоти в Європейський Союз і на неї розраховуємо. Якщо з'являться додаткові можливості, ми будемо тільки раді. Через поточну ситуацію в портах для нас європейський ринок набуває особливого значення. Як і ринки країн Західних Балкан, які не входять в Європейський Союз і куди ми можемо везти продукцію наземним транспортом.

І наскільки вплине на експорт блокада портів? Ми можемо везти тільки залізницею?

Так, звичайно. Ми можемо говорити зараз за результати 11 місяців маркетингового року 2025-2026. У нас маркетинговий рік по цукру закінчується 1 вересня, і починається новий. За результатами 11 місяців на першому місці у нас Європейський Союз. Близько 19% всього цукру було відправлено в усі 27 країн ЄС.

На другому і третьому місці, з досить маленьким відривом – Узбекістан і Ліван. Далі на четвертому місці Сирія. Тобто, це країни, куди ми веземо морем. Відповідно, ці напрямки для нас будуть закриті. 

Для нас залишається лише наземна логістика. Логістика залізницею для цукру –наприклад, до Констанци, а там далі через контейнери – поки є занадто дорогою.

Загалом складна ситуація з буряком в Європейському Союзі і вже прогнозують зниження виробництва. Звичайно, це може вплинути на ціни. Але це тільки в Європі. Як воно вплине в цілому на ціни на світовому ринку – побачимо. Тому що світовий ринок працює трошки за іншими законами. Там політику визначають Бразилія, Індія, Тайланд. Хоча й Бразилія і Індія наразі теж знаходяться в не дуже сприятливій ситуації через Ель-Ніньйо.

Якщо цінова кон'юнктура на світовому ринку дозволить українському цукру бути конкурентним з такою дорогою логістикою, яка буде через Констанцу – можливо, ми й поїдемо на свої традиційні ринки, про які я говорила.

Чи є оцінки, на скільки дорожчий експорт однієї тонни цукру через Констанцу?

Попередньо в районі 50 доларів. Але якщо ми бачимо ціну цукру в 400 доларів за тонну, то це досить суттєво. Ми поки можемо везти – ми веземо. Але ми не знаємо, чи ми зможемо вести цукор навіть на Констанцу.

З урахуванням прогнозу по виробництву 1 млн 200 тонн цукру і втрат у 100 або 200 тисяч тонн, рахуємо баланс наступним чином. Внутрішнє споживання у нас 800-900 тисяч. Відповідно, для експорту залишається не так багато. 100 тисяч тонн для Європи і ще плюс 200 тисяч, які ми можемо ще кудись вивезти. Перехідні залишки, звичайно, будуть, але вони мають бути наступного року. І перехідні залишки не будуть настільки критичними, щоб вони тиснули на ринок. Вони відповідають показнику минулого року. 

В нас немає великого надлишку, який був, наприклад, в останні два сезони, коли ми виробляли вдвічі більше, ніж ми споживаємо, і нам катастрофічно треба було кудись цей цукор реалізовувати.

Цього року ми виходимо в збалансований ринок. Внутрішнє споживання плюс експорт в Європейський Союз і на балканські ринки нам плюс-мінус дозволять пройти цей сезон спокійно і не мати надлишку цукру, який би тиснув на ринок.

Але тут виникає цікаве питання. Якщо, наприклад, Європі знадобиться більше українського цукру і, можливо, виробники захочуть постачати більше – то Україні для власного споживання залишиться менше? Чи таке неможливо?

Ми розуміємо, що Європа навряд чи скаже: давайте везіть до нас 500 тисяч тонн цукру. Якщо нам навіть подвоять квоту – це вже буде чудово. Але для подвоєної квоти в 200 тисяч ми можемо абсолютно спокійно везти цукор без жодної шкоди для внутрішнього ринку.

Ми дивимося на ситуацію прагматично. Цукру буде достатньо для задоволення внутрішніх потреб і 200-300 тисяч на експорт. І він, відповідно, поїде туди, де буде найкраща ціна. Швидше за все, найкраща ціна буде в Європі.

Але чи може вирости ціна для внутрішнього кінцевого споживача? Враховуючи, до того ж, зростаючі витрати виробників через паливну кризу… 

Ми сподіваємося, тому що якщо вони не зростуть – то ми просто втратимо цукрову галузь. Якщо ви подивитесь динаміку цін на будь-які харчові продукти – будете здивовані. Цукор – це єдиний товар, який дешевшав в останні два роки. Сьогодні гуртова ціна цукру 22 гривні 60 копійок.

Ми два останні роки виробляли цукру дуже багато – ми не могли встигати його реалізувати.

Це і по всьому світу було перевиробництво?

По всьому світу теж, і, відповідно, в Україні перевиробництво тиснуло на ринок. І зараз ми маємо ціну цукру, яка відповідає показнику 2022 року. Але вона повинна зрости. Дорожчало паливо, робоча сила і так далі. Наскільки багато що змінилося в нашому житті за ці 5 років.

Якщо вона не зросте – ніхто не буде сіяти цукрові буряки. Третій сезон собі в збиток – навряд чи навіть найпотужніші виробники зможуть собі це дозволити.

Тоді до рівня беззбитковості – на скільки відсотків має зрости ціна? На 20, відсотків, на 30?

Для того, щоб наші виробники змогли працювати з якоюсь мінімальною рентабельністю, ціна має бути на рівні 32-35 грн/кг, при тому що собівартість буде 30 грн/кг.

Ми не знаємо, скільки буде коштувати дизельне пальне, яким ми зараз будемо возити цукровий буряк. Говорю з виробниками – вони фактично кожного тижня оновлюють свої бюджетні показники, тому що там ситуація динамічна.

Собівартість виробництва цукру 30 гривень за кілограм – вже з урахуванням здорожчання дизелю?

Так.

Тоді останнє питання – про підсумки маркетингового уроку, який завершується за підсумками цього місяця. Асоціація УКАБ в квітні давала прогноз, що експорт цукру з України впаде на 20%, до 500 тисяч тонн. Про які цифри ми можемо говорити зараз?

УКАБ був песимістичний. Ми вже експортували 622 тисячі тонн цукру. Це вже вище, ніж минулого року, коли ми експортували близько 580 тисяч тонн. Якби ще не закрилися порти, результат був би ще кращий, бо попит є. Так склалися обставини, що Середня Азія зацікавлена. І Узбекістан вистрілив в останні пів року – став у нас основним покупцем.

Рік тому я розповідала, що Україна втратила свої ринки в Середній Азії і повернутись туди для нас практично неможливо. Тому що логістика дуже складна і дуже-дуже дорога. Але сталося так, що трапився Ормуз. І, відповідно, не зміг доїхати цукор з Еміратів до своїх покупців в Узбекістані, Таджикистані і так далі. І країни почали шукати альтернативи. І, ось, український цукор знайшов свого покупця, повернувся на свій ринок.

Будемо сподіватися, що порти відкриються і ми зможемо працювати на наших ринках – і все поїде, як воно має їхати.