"Ми захищаємо свої рідні домівки": історія командира ударних бомберів бригади "Скіф"
Старший лейтенант на псевдо Ахіл пройшов шлях від водія Нацгвардії до командира взводу ударних безпілотних комплексів, який виконує бойові завдання на найгарячіших напрямках Харківщини.
Як повідомляє РЕДПОСТ з посиланням на 5 Слобожанську бригаду «Скіф» НГУ, для Ахіла війна триває вже понад десять років. У 2014 році, після початку російської агресії, він добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Службу розпочинав водієм у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф», а нині командує взводом ударних БпАК.
«Коли почалася антитерористична операція, я добровільно прийшов служити. Спочатку був водієм, потім став командиром відділення автомобільної роти. Перша ротація проходила в Луганській та Донецькій областях. Ми вивозили людей із небезпечних районів. Кілька разів ледь не потрапили в полон – заїжджали на тимчасово окуповану територію, але все це було заради виконання бойових завдань», – згадує військовослужбовець.
Повномасштабне вторгнення Ахіл зустрів у Харкові. Разом із побратимами він сформував 4-й батальйон і вирушив на бойові завдання. За роки великої війни підрозділ пройшов низку найгарячіших напрямків.
«Наш маршрут пролягав через Харківщину. Спочатку Зміїв, потім район Балаклії, далі Сватове, Серебрянський ліс, Бахмут, Кліщіївка, а згодом Липці, Вовчанськ і Куп’янськ. Майже вся війна пройшла в русі, на найскладніших напрямках», – розповідає Ахіл.
На початку повномасштабної війни він служив у піхоті. Переломним моментом став дзвінок друга, який запропонував підрозділу дрон Mavic Mini 2.
«У квітні 2022 року мені подзвонив друг і запропонував Mavic Mini 2. Ми тоді служили у піхоті, ходили пішки, а дрон став для нас очима. Почали облітати посадки, проводити розвідку. Під час харківського контрнаступу вже активно використовували його. Потім отримали Mavic 3, далі перейшли на літачки, а згодом – на ударні бомбери. Із 2024 року основним напрямком нашої роботи стали саме важкі ударні безпілотники», – говорить офіцер.
Сьогодні взвод Ахіла працює одразу на кількох напрямках Харківської області. Ударні безпілотники використовують не лише для ураження противника, а й для доставки необхідного забезпечення.
«Ми мінуємо маршрути пересування противника, знищуємо його техніку й особовий склад. Але зараз приблизно 80 відсотків нашої роботи – це логістика. Наші борти доставляють медикаменти, воду, продукти харчування, акумулятори та інше необхідне забезпечення туди, куди людина фізично часто не може дістатися. Якщо моніторингові групи доповідають, що небо чисте, то за 15 хвилин ми можемо виконати рейс туди й назад», – каже гвардієць.
За час служби екіпажі підрозділу здійснили понад п’ять тисяч бойових вильотів.
«Бомбер сьогодні – один із найефективніших засобів ураження. Він дозволяє швидко доставити боєприпаси чи забезпечення, а також нищити ворога там, де це небезпечно для піхоти. Кожен успішний виліт – це збережені життя наших військових і додаткові можливості для виконання бойових завдань», – зазначає Ахіл.
За роки війни офіцер неодноразово потрапляв під обстріли та отримав поранення. Одним із найважчих епізодів він називає бої у Серебрянському лісі.
«Ми з побратимом мали провести розвідку місцевості. Щоб запустити дрон, потрібно було зайти на дуже небезпечну ділянку лісу. Наш квадрат накривали всім: мінометами, ствольною артилерією, "Градами", постійно працювала авіація. Ми сховалися у воронці від вибуху, трохи облаштували укриття й почали працювати звідти. Уже на третьому вильоті противник почав цілеспрямовано обстрілювати наше тимчасове укриття з танка. Тоді ми обидва отримали контузії, але завдання виконали», – розповідає офіцер.
Ахіл наголошує, що робота операторів безпілотників безпосередньо впливає на виконання завдань іншими підрозділами та життя військових.
«Коли ми уражаємо позиції противника, то знаємо, що там перебувають окупанти. За даними розвідки працюємо по укриттях, техніці та логістичних маршрутах ворога. Ми робимо все, щоб наші піхотинці могли виконати свої завдання і повернутися живими», – говорить він.
Попри роки війни, поранення та постійну небезпеку мотивація військовослужбовця залишається незмінною.
«Ми захищаємо свої рідні домівки. Ми воюємо на своїй землі. Я ніколи навіть не замислювався, чи важко уражати окупантів. Це ворог, який прийшов на нашу землю. Наше завдання – зупинити ворога. І ми його виконуємо», – наголошує командир.
Підрозділ продовжує освоювати нові безпілотні системи, удосконалювати тактику їх застосування та працювати з сучасними важкими бомберами, зокрема Heavy Shot.