Відчує навіть Китай: зупинка експорту зерна з України загрожує світу голодом, - експерт

Російські окупанти своїми ударами по портовій інфраструктурі та кораблях призупинили товарообіг України акваторією Чорного моря. Головний виклик – неможливість експорту продукції АПК через чорноморські термінали.

Водночас в країні активно йде збиральна кампанія нового врожаю, а нерозпродані залишки минулого перевищують 10 млн тонн збіжжя. Фермери накопичують зерно, зростають витрати на його зберігання – тоді як деяким регіонам світу загрожує продовольча криза.

Судна перестали заходити в порти України вперше з 2022 року. Вчора міністр агрополітики Тарас Висоцький сказав, що судновласники переоцінюють ризики і ситуація щодня може змінюватися. Чи дійсно суднополавство може так само раптово відновитися? І якщо ні, то які умови для цього потрібні?

Ситуація досить складна. Дійсно зупинилось судноплавство і ми знаємо, що більше 20 кораблів за останні два тижні були пошкоджені. Також втратили життя декілька моряків, які були на цих кораблях. Зараз точних цифр немає. Такої кількості пошкоджень суден не було за весь період повномасштабної війни. Тому практично зупинилось транспортування сільськогосподарської продукції, і не тільки – будь-яких вантажів через чорноморські термінали.

І навіть ті кораблі, які застраховані, не хочуть рухатись в напрямку наших морських терміналів, тому що ворог використовує не тільки "Шахеди" – вперше він почав використовувати ракети-дрони "Бандеролі". Тому ситуація досить складна.

Ми за останні місяці експортували через морські термінали не менше 3,5 мільйона тонн зерна щомісяця. Ще десь півмільйона тонн - іншими засобами: залізницею, автомобілями в напрямку Європейського Союзу. А від початку цього місяця 1,5 мільйона ми не змогли ще відвантажити.

Коли ця ситуація ще лише почалась, коли навіть вже були пошкодження, все-таки судна ще рухались. А потім все зупинилося – і це вже шостий день, коли жоден корабель не йде в напрямку наших морських терміналів.

Вже зрозуміло, що дана ситуація не зможе не відобразитися на цінах на аграрну продукцію, і вже зростають світові ціни на зерно. Що буде далі, як ви вважаєте?

Це вплине на наш аграрний сектор. Втрати будуть великі. Тому що рух через Європейський Союз – навіть якщо вони відкриють для нас цей простір – не може покрити потребу в експорті. ЄС може дати обсяг десь 1,6 мільйона тонн, якщо йти через Гданськ та інші портові термінали – але цього недостатньо.

По Дунаю теж ми не можемо зараз рухатись, тому що вони будуть вражати наші логістичні термінали. На Дунаї додаткова проблема: рівень води в річці знизився до позначки, якої не було більше 30 років. Він дуже низький. Раніше можна було до Німеччини поставити баржу на 3 тисячі тонн. Зараз навіть тисячу тонн до Будапешту не можна довезти, тому що мало води в Дунаї. Це теж велика проблема.

І як в цій ситуації бути? Я думаю, головне, що треба зробити терміново – підняти це питання на порядок денний Організації Об'єднаних Націй. Тому що йдеться не тільки про втрати наших фермерів – йдеться про ситуацію на світовому ринку.

USDA (Міністерство сільського господарства США) зробило аналітику і відповідний прогноз, що в цьому році буде зібрано у світі менше пшениці, ніж у минулому. І якщо зупинить Україна поставку, то будуть потерпати багато людей і буде значно більше людей помирати від голоду.

Тому це питання є важливим для ООН. Треба долучати до цього Туреччину, з якою ми зараз підписали угоду про зону вільної торгівлі, і якраз були наміри активізувати нашу співпрацю, в першу чергу, у напрямку торгівлі сільськогосподарською продукцією. Всіх треба долучати до цього, робити все можливе і думати, як бути, тому що період збирання врожаю у нас зараз в розпалі.

Не буде достатньо потужності для зберігання того врожаю, який ми зараз почали збирати. Перехідні залишки і без того великі, а ми збираємо новий [врожай]. Треба думати, як вирішувати ці проблеми.

Потрібні спеціальні рукави, які використовуються серед фермерів, щоб вони зібрали і поклали тимчасово на зберігання [своє зерно], щоб потім вже експортувати цю продукцію за межі країни.

Скажіть тоді, який вплив матиме ця ситуація на ціни на нашому українському ринку? Чи буде подорожчання товарів – чи навпаки?

Навпаки, ціни впадуть – бо фермери не зможуть продати. Якщо вони не продають по тих цінах, які корелюються із ринковими світовими цінами, то вони тоді вимушені продавати дешевше.

Але я впевнений, що більшість підприємств будуть пробувати зберігати збіжжя як можна довше, щоб потім продати по ринковій ціні і хоча б повернутися до точки беззбитковості. Може, не буде прибутку – але щоб вони не понесли втрати, які були вже в попередні роки.

В нас останні два роки зернові культури давали практично нульову рентабельність. Прибуток формувався за рахунок продажу олійних культур, таких як соняшник, ріпак, соя тощо.

З урахуванням перехідних залишків з минулого сезону, 10 мільйонів тонн, які зберігаються на елеваторах, на скільки кожен день простою портів збільшує витрати фермерів під час збиральної кампанії? Чи можна оцінити їхні збитки?

На внутрішніх терміналах у нас знаходиться значно більше за 10 мільйонів тонн. І, звичайно, його утримання наднормоване [тобто тримається понад встановлені терміни] - тому що нормують, як правило, максимум на рік. Наднормоване утримання суттєво б’є по кишені наших сільгоспвиробників.

Назвати загальну суму я не можу, але тут втрата значно більша, ніж мільярд гривень, буде понесена. Значно більша. Скільки саме – буде залежати від періоду. Якщо він буде перевищувати 2 місяці, то це будуть шалені втрати.

Зараз важко сказати, я думаю, що на тонні щодня фермер втрачає до 10 доларів – 3-4 долари в день точно.

Лунали оцінки, що ситуація може стати критичною за 2-3 місяці. Яка ваша оцінка та в чому буде проявлятися ця критичність? Тобто зерно буде стояти неприбраним в полях, гнити на елеваторах – чи його почнуть продавати всередині країни дешевше собівартості?

Все разом. І будуть дешевше продавати, і буде втрачати свою якість – особливо якщо воно зберігається на так званих напольних елеваторах. Не в металевих конструкціях, а таких, що висипають просто на земельну таку площадочку під навісом. Якщо продукція там зберігається більше року, то її якість вже не відповідає стандартам, коли її можна продавати.

Також залишиться незібраним врожай, бо хтось буде рахувати і скаже, що краще мені не збирати, бо менші втрати будуть. Залежить від того, скільки ми не зберемо, але мінімум 300 доларів на гектар – це будуть мінімальні втрати, які понесуть фермери.

Внутрішня ціна на продукти тимчасово буде стабільною, за рахунок того, що нема виходу – треба продавати дешевше, ніж ринкова ціна.

Навіть за найбільш песимістичного варіанту це не призведе до загрози для покриття потреб внутрішнього ринку. Не може так статися, що ми втратимо 80% площ посіву. Це неможливо. Нам достатньо 20% цих площ, щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку.

Але величезні втрати будуть для населення окремих країн, особливо африканського континенту, куди ми поставляли збіжжя напряму чи через посередників. І в інших країнах теж будуть мати місце такі, на жаль, жахливі речі, як голодна смерть.

Якщо Україна вже переживала подібне у 2022-му році, наскільки ми можемо бути підготовленими до другої подібної кризи?

Ну, ми завжди готові. Ніхто не вірив в те, що ми зможемо вистояти практично 5 років вже в такій жахливій війні. І ми стоїмо і будемо стояти. В даній ситуації ми теж зможемо вистояти. Звичайно, ціна, яку ми платимо за це – я навіть не можу порахувати, якою вона буде. Але я вірю в те, що усе зміниться на краще. Максимум протягом двох місяців – тому що і ООН буде розглядати, і будуть підключатись багато країн, які впливають на нашого ворога.

Буде це усвідомлювати і Китай, який багато імпортує. До початку повномасштабної війни шість мільйонів тонн тільки нашого збіжжя Китай імпортував. Зараз ми йому поставляємо вдвічі менше. І якщо взагалі зупинимо – то що китайці будуть робити, де вони будуть брати їжу для себе? І інші країни будуть впливати на нашого ворога і будуть досягнуті якісь угоди.

Можливо, якщо ворог перестане атакувати наші кораблі, ми не будемо атакувати і кораблі російські, які перевозять незаконно пальне і на цьому заробляють, щоб виготовляти зброю і воювати проти нас.

Я б не хотів на такі умови погоджуватися. Їх треба давно було знищити, цих перевізників - але щось буде обговорюватись, якісь будуть розглядатися варіанти вирішення цієї проблеми. Я чомусь маю більше впевненості в тому, що максимум два місці ми будемо мати такі складні умови – а далі ситуація зміниться.