Ціна свободи: молодь Харкова почула історії тих, хто пройшов полон
28 липня – День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних осіб, які загинули або були закатовані в полоні. В Харкові відзначили цю дату тематичним заходом, на якому молодь мала можливість поспілкуватись з тими, хто пройшов через полон і повернувся . Про історіі тих, хто був у полоні – далі.
В Харкові до Дня вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних осіб, які загинули або були закатовані в полоні, пройшов спеціальний тематичний захід для молоді.
ОЛЕКСАНДР ВЛАСЕНКО, ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ У СПРАВАХ СІМЇ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ХМР
Харківська молодь поспілкувалася з нашими героями, захисниками, які перебували в полоні і це дуже важливо , щоб кожен харківянин розумів ту ціну, яку платять зараз наші захисники , боронячи наше місто, нашу державу. Дуже важливий захід, дуже емоційний, дуже важкий, но це повинні знати всі.
Історії цих захисників неможливо слухати без сліз. Павло розвідник. У лавах Збройних сил України з 2020 року. Пройшов Авдіївку та інші найгарячіші напрямки фронту.
ПАВЛО ГИКАЛО, ВЕТЕРАН ЗСУ
Я безпосередньо вже був на ротації батальйону Донбас ЗСУ, де і в селі Степне попав у полон, де перебував три роки. Стояли. Трималися . Трималися разом . Чим більше нас катували , тим більше ми знаходили в собі мужності. Піднімалися і йшли далі. І наразі бачу, що хлопці повертаються, ті хлопці, з якими я попав ще в 22-му році. Тож нічого не закінчилося , все несемо в собі. Кожен обмін – це маленька побєда. Молитва за тих хлопців, кого не стало. Це безпосередньо і Оленівка, і інші локації. І зараз нічого не закінчилось і такого не буває, що хтось з 22-го року стовідсотково сидить дома. Ні. І на разі повертаються хлопці, які… але вони повертаються. Ми віримо , ми чекаємо , ми робимо все , щоб з гідністю прийняти їх тут , наших побратимів, наших ветеранів і тих, кого не стало хлопців, помолитися і у своїй молитві їх згадати бо вони господа Бога всі живі.
Серед тих, хто пройшов полон, і ця жінка. Цивільна. Та на початку повномасштабного вторгнення її дім опинився в окупації. Її родину показово затримали та піддали катуванням.
Знаходились – Луганська область, Свадівський район. Мій чоловік співробітник ДСНС з великим стажем, син на той момент двадцятирічний теж співробітник ДСНС.
Ще один запрошений гість – В’ячеслав. Із 2014 року він жив у Польщі, але після початку повномасштабної війни повернувся до України, щоб стати до лав Збройних сил, хоча до цього ніколи не тримав у руках зброї. Боронив Харків, воював на Запорізькому напрямку. До ворожого полону потрапив просто з поля бою. Втратив обидві ноги та провів у полоні тринадцять місяців.
В’ЯЧЕСЛАВ КУТЇН, ВЕТЕРАН ЗСУ
В 25-му році в січні мене обміняли. І зараз я веду активну діяльність як спортсмен, як артист і, взагалі, як людина. Під час зустрічі ветерани наголошували: важливо не лише пам’ятати тих, хто загинув, а й підтримувати тих, хто повернувся з полону та продовжує відновлювати своє життя. Адже за кожною історією стоять біль, втрати, випробування і незламна віра в Україну.
ВЯЧЕСЛАВ КУТЇН, ВЕТЕРАН ЗСУ
Насправді, ціна досить висока, бо кожен метр землі ми виборювали кровю, сльози и, психами. Тобто це в нас не тільки фізичні травми в нас, в нас так само є моральні травми, бо коли ти 15 хвилин назад з побратимом пив каву, а зараз ти не можеш його привести до життя, це дуже складно. Тому ціна для мене це надто висока ціна але я не побоявся , заплатив її. І те, що я бачу, як люди сьогодні живуть, як Харків прифронтове місто квітне , я вважаю, що я зробив усе правильно.
Такі зустрічі – це можливість почути правду з перших вуст і зберегти пам’ять про тих, хто пройшов крізь найважчі випробування війни. Адже саме через особисті історії формується усвідомлення справжньої ціни свободи, людської гідності та миру.